Пам’ять, що звучить музикою.
29 вересня, напередодні дня народження Ярослава Васильовича Барнича, Балинці стали серцем української культури.
Ми не просто згадували — ми відчували.
Торкалися музики, що народилась під цим небом,
і вшановували постать, яка подарувала нам легендарну «Гуцулку Ксеню» — Ярослава Барнича.
Кожен момент цього дня був про щось більше, ніж мистецтво.
Це була розмова про:
Пам’ять, яку ми бережемо.
Вдячність тим, хто віддав життя за свободу.
Зв’язок поколінь, що не рветься.
Від першої молитви — до останнього акорду.
Від музею, що зберігає дух Маестро, — до вручення премій тим, хто несе світло українського мистецтва далі.
Від дитячого голосу — до мудрого слова науковців.
Ми стояли разом.
Ми співали, мовчали, згадували й надихались.
Ми бачили, як звичайне село перетворюється на простір культури, сили і любові.
Нехай ця подія стане не крапкою, а комою —
у великій історії збереження нашої музики, нашої пам’яті, нашої душі.
Дякуємо кожному, хто був частиною цього дня.
Бо коли звучить українська пісня — звучить серце народу.