Три роки болю і пам’яті….
Сьогодні минає три роки з дня загибелі нашого першого Захисника — Демчука Івана Івановича (08.01.1977р. – 16.01.2023р.).
Три роки, відколи війна назавжди змінила наші серця, наші думки і наше життя.
Час ніби йде, але цей біль не минає.
Бо немає слів, які здатні заповнити порожнечу, що залишилась після людини, яка стала на захист рідної землі ціною власного життя. Іван був першим… Першим, хто віддав найцінніше, щоб ми могли жити, працювати, ростити дітей і вірити в майбутнє.
Схиляємо голови перед його мужністю.
Перед силою духу, яка навіки вписана в історію нашої громади й нашої країни.
Він назавжди залишиться у пам’яті — у тиші хвилини мовчання, у запаленій свічці, у кожній молитві за полеглих Героїв.
Сьогодні наші серця сповнені смутку, але водночас — надії.
Надії на те, що ця страшна війна якнайшвидше закінчиться.
Що більше не буде чорних дат і болючих втрат.
Що всі наші захисники та захисниці повернуться додому — до своїх сімей, до своїх дітей, до життя під мирним небом.
Світла пам’ять Герою.
Вічна шана і вдячність.
Ми пам’ятаємо.
Ми не пробачимо.
Ми обов’язково вистоїмо.